Вiд Сяну до Дону Тарас Компаніченко
-
-
1 улюблений
Від С
Dm
яну до ДонGm
у дорога A7
лежить, Dm
Розс
F
ідланий кінь по дорозC
і біжитF
ь.Він зм
F
іряв півсвіту, скриваC
вив копитDm
а,Одн
Dm
аче не требGm
а, не треба A7
тужить. Dm
І зав
Dm
ихрена гриGm
ва в нічного A7
коня, Dm
Ніхто
F
по дорозі йогоC
не спиня. F
Лиш д
F
івчина плаче: «КозаC
че, козаDm
че,А
Dm
я зостаюсGm
я на світі A7
одна.» Dm
І чол
Dm
о козацGm
ьке, і груди A7
в крові, Dm
Оди
F
н він лежить у досвіC
тній імлі.F
Над н
F
им тільки зорі та міC
сяць в дозоDm
рі,Та д
Dm
уші, що буGm
дуть ще жить A7
на землі. Dm
Одн
Dm
аче не требGm
а, не треба A7
тужить: Dm
На св
F
іті лишається діC
вчина житьF
.Дале
F
ка дорога, а в сеC
рці тривогDm
а І р
Dm
ання сльозаGm
, що на віях A7
бринить. Dm
Внески: