Богуслав понад Россю
І Корсунь в боях стугонять.
Біла Церква гримить –
Москалів блискавицями стріла.
Наш отаман як грім:
У Черкасах сідлає коня,
Над Дніпром пролетить,
У Таращі розпростує крила...

Як вогонь він випалює
Й нищить московську орду,
Мов двосічним мечем
Розбиває червоних бандитів!
У Трипіллі Зелений
Подивиться в мряку густу,
Де в огні клекотить
І вирує розтерзаний Київ...

Заскрегоче зубами, гляне
З болем на рідне село,
Стисне в боки коня і,
Як вихор, шугне в надвечір'я...
Вільна Січ ожила,
І козацтво, як мак, розцвіло, –
Це Зелений у вічність
Веде українське безмір'я!