- Звідки, Йвасю?
- З-за Дунаю.
- Що там чути в нашім краю?
- Ой, там ляхи наступають
Та й канони підтягають.

Пішли ляхи на три шляхи,
А татари - на чотири,
А татари - на чотири,
А козаки гору вкрили.

Під тов горов коник стоїть,
Під коником козак лежить,
В правій руці меч тримає,
А з лівої кровця грає.

Над тов кровцев ворон кряче,
Над козаком мамка плаче.
- Не плач, мамко, та й не тужи,
Порубали, та й не дуже.

А головку на четверо,
А серденько на шестеро,
Білі руки на три штуки,
Білі ноги на батоги,
Білі пальці на кавальці,
Біле тіло, як мак дрібно.

Возьми, мамко, піску жменю,
Та й посій го по каменю.
А коли той пісок зійде,
Тогди твій син з войни прийде.