То на плащаниці не квіти, а кров,
Що із ран святих на полотно спливає,
То сама любов, скатована любов |
До людських сердець із полотна взиває. | (2)

Приспів:
Люди, мої, люди, що ж я вам зробив,
Що на тую страшну муку заслужив?
Кличуть мої рани вас до каяття,
Щоби увійти вам у моє життя.

То на плащаниці не корони слід,
Що святії скроні терпінням вінчає.
То вінець терновий, що ним грішний світ |
Підпис злоби на святім обрусі залишає. | (2)

Приспів:
Люди, мої, люди, що ж я вам зробив,
Що на ту страшну зневагу заслужив?
Кайтесь і моліться аж до забуття,
Щоби увійти вам у моє життя.

Глянь на плащаницю, то не тінь віків,
Обриси знайомі зможеш уловити,
Що Христос, воскресши з мертвих, залишив, |
Щоби в нього нам увірувати й жити. | (2)

Приспів:
Люди, мої, люди, все для вас зробив,
Ні життя, ні крови моїх я вам не жалів.
Киньте гріх і кайтесь аж до забуття, |
Бо для вас відкрив я двері вічного життя. | (2)