Його вели дорогою, як вбивцю,
І грізний натовп голосно ревів,
І раз-по-раз з ненавистю сміливці
Жбурляли камінь у Царя Царів.
Вінок терновий наливався кров'ю,
Плювалися в обличчя вороги,
А Він дивився лагідно, з любов'ю,
І йшов прощенням стати за гріхи.

Приспів:
О, розп'ята Любове свята,
О, невинна й безгрішная жертво,
Тебе убивали і катували,
В лице плювали Тобі.
Серце стискалось,
Тіло здригалось від болю й муки...

Покірно шлях протоптаний стелився,
Аж до Голгофи – сповнений людей...
А на Голгофі натовп розділився:
На тих, хто розпинав, і на дітей.
Стояли поряд фарисеї й учні,
Стояла Мати, й воїнство солдат...
І хоч роки летять, як води з кручі,
Перед Христом народи знов стоять.

Приспів.

І, як тоді, з нас кожен вибір має:
Прощення попросить чи так пройти...
Ісус біля Голгофи всіх чекає –
Тож ким для Нього нині станеш ти?
Знов розіпнеш чи схилишся покірно?
Ким станеш ти для Божої сім'ї?
Наш Цар Царів любов Свою безмірну
Тобі дарує. Тож прийми її!

Приспів.