На гору Голгофу іде страдальна мати...
Плаче, ридає, мліє від знущання ката...
Ой, сину, мій сину, моя надіє і утіхо!
Чом в'янеш квітом ранім на молодім віку?

Іду за тобою вслід у світ злобний і жорстокий...
Тебе катують, забивають цвяхом в тіло глибоко...
Ти в жертву віддався, щоб спасти людський рід...
Всиротив, як билину... Цілувати рани, твій слід...

Із малих літ тебе ростила материнською любов'ю
І оберігала, охороняла від гріз, вітрів твою долю,
А нині віддаю на страту, на розп'яття тебе, сину...
А ти в покорі ідеш на муки - і зближається година...

Зболене моє серце страждає дивитись на твої муки
Увінчаного у терновім вінку, до хреста прибиті руки...
О, мій Боже милий, змилуйся над зраненим сином!..
Дай перенести біль страждання у важку хвилину...

Між двома розбійниками на хресті розп'ятий...
Затьмарився білий день, затряслась земля мати...
Віддаю тебе, мій сину, Небесному Отцю навіки!..
Помилуй, лукавий світ... Подай душі духовні ліки!..