Настала ніч, затихло всюди,
Заснув святий Єрусалим.
Схиливши голову на груди,
Христос сидів і учні з ним.

Він їм сказав про хресні муки,
Про смерть сою Він говорив.
І голос чорної розпуки
Спливав з Його пророчих слів.

І на чоло христове біле,
Вже виступав кривавий піт.
Прийміть і їжте моє тіло,
Я кров проллю за вас усіх.

Скорбна душа моя до болю,
Бо ворог всіх вас розжене.
Воістину я вам говорю,
Один із вас продасть мене.

І став Петро, о Боже, мушу,
Сказати правду і скажу.
Хай зрадять всі, за тебе душу
Свою я, Боже, положу.

І відповів Син Чоловічий;
Чи зможеш Ти свій хрест нести?
Не заспіває півень двічі,
Як тричі відречешся Ти.

Бо хай не мучать вас тривоги,
За смуток радістю віддам.
Я йду в далекую дорогу.
Щоб місце приготовить вам.

Після зими дає Бог весну,
А після ночі день встає.
Я завтра вмру і знов воскресну,
І всім вам дам життя своє.

Не бійтесь, діти, світа цього,
Не забувайте слів моїх.
І в Мене вірте ви, у Бога!
Я світ цей грішний переміг.

Ще ніч була, ще сонне місто,
Поринуло у сизу тьму.
А Божий Син йшов урочисто
На муки й смерть і на ганьбу.