Ще вруняться горді Славутові кручі,
Ще синьої річки збурунена гладь,
Та вже проминув тебе птахом летючим
Твій час, твій останній, попереду – падь.
Ще сонце високе, ще небо глибоке,
Ще серце замало грудей не пірве.
Урвались, подались прекрасні мороки
І щось тебе кличе, і щось тебе зве.

Приспів:
Бо вже відслонився безокрай чужинний
І в жалощах никне зелений розмай.
Прощай, Україно, моя Україно,
Чужа Україно, навіки прощай!..

Розкрилені висі твої пронеслися,
Попереду прірва. І ока не мруж.
Ти бачиш розхрестя дороги? - Молися,
Бо ще ти - не воїн і ще ти - не муж.
Гудуть пароплави, ревуть паровози,
І аероплани видовжують слід.
Чіпляйся за кручу, як терен колючий,
Чіпляйся за небо, як яблуні цвіт!

Приспів.

Навіки прощай...