Я вже вкотре живу тобою
У глибокім мовчанні снів
Від розлуки, сліз і болю
До придуманих нами гріхів.
Та я буду стіною німою,
Щоб почути ти не смів...

Ти ж загубишся між шляхами,
Серед сотень чужих облич,
Ти забудеш мене й між нами |
Буде вічної осені ніч... | (2)

Не стривожу тебе словами,
Щоб навіки мій голос зник.
Ти забудеш мене й між нами |
Буде вічної тиші крик... | (2)

Та я знову живу тобою
У глибокім мовчанні снів
Від розлуки, сліз і болю
До придуманих нами гріхів.
Та я буду стіною німою,
Щоб почути ти не смів...
Ти не смів!