Ми Київ здобули
Померли вороги
Хто сам іздох,
Кого ми задавили
А завтра – На Москву!
Вперед!

Ми взяли Київ, коловоротом
Відсутеніло пекельним криком.
Горбате сонце, кривавим ротом
горіло в небі сміялось риком.

Нездара чорна, лежала долі
Хто сам іздох, кого давили
В шаленім танці, скажені кулі
Од люті криком, од люті сили...
Вперед!

Ми взяли Київ, – під ліхтарями
Колише вітер вечірні хащі.
У чорній рамі, пекельній рамі,
Роздерте небо, роздерті пащі.

Ти, у кого і нерви – бандура,
В чиїм серці ридає раб, –
Стань шулікою, вовком, буй-туром,
Тільки просто, просто – на Муром –
Заграбоване граб!

Ти, що змиршавів у корості,
Вигноїв власне ім’я, –
Всю палючу отруту злості
На сусальне злото Кремля.
За набої в стінах Софії,
За криваву скруту Крут, –
Хай московське серце Росії
Половецькі пси роздеруть.
Вперед!