– Ти пригорнись до мене, вітре,
Після дощу сльозинку витри, –
Гуде роздзвонність літня...

Ах, квітне липа, липа квітне,
Чекає в гості липня.

І сяє днина срібно-біла,
І серце сонце гронить,
І в душу ластівка влетіла
І тихо в серці дзвонить!

І ти – така чужа і рідна –
І мрітна, і блакитна...
Ах, квітне липа, липа квітне,
Ах, пахне липа квітна!