Як я, браття, раз сконаю,
Занесіть мня, де я знаю,
Занесіть мня в Галичину,
Де-м ся родив, най там згину.

І там мене поховайте,
І додому ся вертайте,
До милої дайте знати,
Щоб прийшла мня відвідати.

Аж приходить єго мила,
Дивись, дивись – тут могила,
Ані хреста, ані рути –
Тут десь мусить стрілець бути.

Ой помалу, помаленьку
Пішли сльози по личеньку,
І вломила яворину
Та й для стрільця – сиротини,

Явір росте, зеленіє,
Сонце світить, сонце гріє,
Люди ідуть зілля рвати –
Миленької не видати.

Аж приходить єго мила,
Дивись, дивись – тут могила,
Ані хреста, ані рути –
Тут десь мусить стрілець бути.