В суботу раненько, в неділю пізненько
Зозуля кувала в саду жалібненько.
Кувала зозуля в саду жалібненько.

Ой то ж не зозуля – то рідная мати,
Вона ж провожала синочка в солдати. (2)

– Іди ж, мій синочку, іди, не барися,
На третій годочок додому вернися. (2)

– Ой знала б ти, мамо, яке ж в мене горе,
То ти би приплила у синіє море. (2)

І синіє море, і бистриє рєки.
Ой мамо, ой мамо, пропав я навєкі. (2)