Як я, браття, раз сконаю,
Занесіть мя там, де знаю,
Занесіть мя на Вкраїну,
Де-м родився, най там згину.

Ви мя, браття, поховали
Та й додому повертали,
Аж приходить моя мила,
Дивить, дивить – тут могила.

І вона си погадає:
"Хто-ж в могилі спочиває?
Ані плити, ані рути –
Тутки мусить стрілець бути".

Ой помалу, помаленьку
Піде сльоза по личеньку;
"Урви, мила, яворини,
Як для мене, сиротини".

На могилі зеленіє,
Сонце світить, сонце гріє;
Люди ходять зілля рвати –
Миленької не видати.

У могилі добре бути:
Там не видно, ні не чути,
Ні пташини, ні дівчати
У могилі не видати.