Чогось мені, братці, дрімається,
Пидо мною коник хиляється.

Пустю коня на яр, на долину,
А сам піду спати на часину.

Де взялася молода дівчина,
Та й вирвала в саду травичину.

Та й зірвала в саду травичину.
Та й мочила в нову криничину.

Та й мочила в нову криничину.
Та й вдарила козака в личико.

– Вставай, козак, годі тобі спати,
Наїхали удалі солдати.

Наїхали удалі солдати,
Вони хочуть тебе зарубати.

Вони хочуть тебе зарубати,
А коника із собою взяти.