У темному байраченьку густі дощі йдуть,
Там молоді жовнірики мед-горілку п’ють.

Ой п’ють вони мед-горілку, їдять ягідки,
Оченьками споглядають на чужі жінки.

Чужі жінки, як ягідки, як рожевий цвіт,
А ти мені, шабелино, зав’язала світ.

Візьму я тя, шабелино, за гострі боки,
Кину я тя, шабелино, в Дунай глибокий.

Плавай, плавай, шабелино, вчися плавати,
А я піду, молод жовнір, жінку шукати.

А я піду, молод жовнір, жіночку знайду,
Тоді я тя, шабелино, до боку вчеплю.