Штирнайцятий рік смутний настав,
Першого серпня плач на край впав.

Першого серпня плач на край впав,
Бо ся на войну каждий зберав,

Бо ся на войну каждий зберав,
В суботу гвечер вже каждий знав.

В суботу гвечер вже каждий знав,
В неділю рано вже ся пращав.

Пращай мі, мамусь, пращай мі раз,
Добре я знаю – по смерт іду.

Ой а пішов я до Львова,
Заболіла ня голова.

А дали мене в ліс, на варту,
Вистрілив кулю з граната.

Летіла куля через гору,
Та й ударила у грудь мою.

Та й ударила у грудь мою,
Потекла кровиця яречкою.

Потекла кровця яречкою
Аж до тихого Дунаю.

А в тім Дунаю бистра вода,
Там розмовяла жінка моя.

Там розмовяла жінка моя,
А діти плачут – тата нема.

А діти плачут – тата нема,
Хто ж нам пооре, прийде весна?

Хто ж нам пооре, прийде весна,
Хто ж нам покосит, прийдут жнива?

Хто ж нам покосит, прийдут жнива,
Хто ж нам змолотит, прийде зима?

Хто ж нам змолотит, прийде зима?
Ой боже, боже – тата нема.