Ой нависли чорні хмари, нависли, нависли,
А у меї дівчиноньки зайшли інші мислі.

Ой казала дівчинонька, не буде тужити,
Як я сяду та й поїду до війська служити.

– Ой не буду, жовнярику, тужити, не буду,
Ти за гору, я за другу, про тебе забуду.

Ой виїхав жовняр вранці за нові ворота,
Не береться дівчиноньки ні сон, ні робота.

Ой виїхав жовняр вранці за густії лози,
Обливають дівчиноньку дрібненькії сльози.

– Вертай, вертай, жовнярику, вмирає матуся.
– Що робити, хай вмирає, я вже не вернуся.

– Вертай, вертай, жовнярику, вмирає дівчина.
– Треба коня підганяти, щоби ще застати.

Приїжджає молод жовняр під нові віконці,
А вже його дівчинонька лежить на лавоньці.

– Ти казала, дівчинонько, не будеш тужити,
А ти ідеш через мене в сиру землю гнити.

Ой не будуть твої ручки мене обнімати,
Ой не будуть твої губи мене цілувати.

Ой чи літо, ой чи осінь, чи зима холодна,
Молодому жовняреві доріженька одна.