Надлетіли гуси з далекого краю,
Збили, сколотили воду на Дунаю.
Бодай тоті гуси із пір’ям пропали,
Що нас, молоденьких, до войська віддали.
Та зв’язали ручки грубими линвами,
Ведуть до Чернівців темними лугами.
Та вели нас до Чернівців мости споряджені,
Туда-м пішли із чупрами, відти – пострижені.
А в Чернівцях землі нема, лиш самі підлоги,
Валяютьси кучерики панам попід ноги.