Коло Осьвенчима містечка
Зазеленілася мі
Травичка.

Коло той травички густий ліс,
Стрітив я свою милу,
Як ишла.

Она розмов’яла, плакала,
Чого-м ся, милий боже,
Діждала!

Не плач ти дівчино, не смутся,
Я з воєнки поверну,
Возму тя.

А як ти з воєнки повернеш,
То ти о мні, сироті,
Забудеш.

А як би ти била сирота,
Не носила би-с перстін
Зо злота.