Гей, на горі черешенька, а з неї цвіт обпав,
Машерують новобранці, бо їм маршик припав.
Машерують, машерують, щаслива їм дорога,
З Садигури, з Садигури до самого Львова.
– Чому-с мене, моя мамко, рано не збудила,
Та як тота компанійка з міста виходила.
– Тому-м тебе, мій синочку*, рано не збудила:
Полюбила-с новобранця, щоби-с не тужила.
– Тогди буду, моя мамко, та за ним плакати,
Як си буде Садигура Віднем називати.
– Подивиси, мій синочку, в горішну кватиру:
Спускаютьси новобранці з гори на долину.
– Та вже ж тоті новобранці на високій горі,
А мій милий чорнобривий на воронім коні.