А в неділю рано, ще сонце не сходить,
Вже молодий жовняр, гей, по касарні ходить.

По касарні ходить, в руках шаблю носить,
В пана капітана, гей, на урльоп ся просить.

– Пане капітане, пусти м’я додому,
Бо-м лишив дівчину, гей, що тужить за мною.

– Пущу я тя, пущу, але не самого,
Скажу осідлати, гей, коня вороного.

Скропив дощ дорогу із Стрия до Львова,
В коника відпала, гей, золота підкова.

Не жаль ми підкови, що ся загубила,
Лиш жаль ми дівчини, гей, що ся зажурила.

Зажурилась ревне молода дівчина:
Одна зосталася, гей, як в полі билина.