Де з крут на Дніпро
Задивляється Канів,
Де чуть "Заповіту" слова,
Всміхаєшся Ти,
Як в майбутнім звучанні
Твоя Україна співа.

Кропили ми кров'ю
І долю, і волю.
Зі словом твоїм
На устах.
Ніколи, Тарасе,
Не кидали зброю,
Як села палали
Й міста.

Ти з нами крокуєш,
Будуєш ти з нами,
Дивуєш захоплений світ.
Гордися, кобзарю,
Своїми синами,
Що сповнили
Твій "Заповіт".