Козаче, ти на землі не відчув ще смак життя...
У вишневому садочку зростали твої роки,
Кобзарева дума гартувала дух із малого дитя,
Щоб червона калина квітнула щастям із роси.

Соборний дзін кликав у столицю на Майдан,
Бо брат на брата стріляє підло із автомата -
За "беркута і тітушок" ховається у норі тиран,
І "Хто, як не я?" захищу народ, моя рідна мати?..

Ти був старший за ровесників своїх...
Проти лиходіїв став у важку хвилину,
Радісна усмішка сяяла на устах твоїх...
Хотів бачити Незалежну вільну Україну!..

На Майдані в люту зиму в кровавім бою
Боровся за гідність під синьо-жовтий стяг,
Світились очі із любов'ю за землю святу,
І вірив у перемогу, у тиранівський крах.

Пісня додавала духу у борні, як птаху крило,
Голуб миру став щитом-стіною Небесної сотні,
Палали полум'ям шини, горіли БТР, як у кіно,
Стріляв Беркут у живу душу кулею із висотні.

На морозі в диму розпинали, били кийкали,
Стогнала, ридала земля - плакали небеса -
Відібрали життя, єдине дитя у рідної мами,
У скорботнім мовчанні горить воскова свіча...

Козаче, ти на землі не відчув ще смак життя...
Хотів жити, любити і кращим світ творити,
А у мармуровім граніті викарбуване твоє ім'я
"Герої не вмирають, а в пам'яті будуть вічно жити!"