Поблідла враз небесна далеч,
Зрябіла бризками вода -
Немов дівчина молода –
Весна бурхливо розридалась...

Гілля розкидала довкола,
Волосся рвала на собі.
І розпливалися в журбі
На сполотнілім плесі кола...

Із неба падали слова
Важкі, змістовністю глибокі...
Розчулено, в обидві щоки
Травинку дощ поцілував...

Жалобу одягла зоря
І світла стало мало-мало...
Немов би пісня кобзаря
Струною тонко обірвалась!..