Через моря летять із далини,
Летять в країну батьківські сини.
Їх кличе ніжність материнських рук
І пам'ять серця з полину розлук.

Приспів:
Вертаються сини до рідних споришів, |
До краю, де сріблиться ніжний спів, |
Де мова рідна, наче музика дзвінка, |
Славути грає хвиля гомінка! | (2)

У весняну вишневу заметіль
Злетяться соловейки звідусіль,
І заспівають давню пісню знов
Про світлу й щиру батьківську любов!

Приспів.

Листочки їм розкажуть на вітрах:
Рідніш землі немає у світах!
І завжди пам'ятатимуть сини -
Коріння їхнє йде із сивини.

Приспів.