Поросли від недавна терни на межі,
Ранять душу вони, мов колючі ножі,
Ніби вчора, як чайка біленька, пливла
Твоя хата між віт молодого села.
Там у тому дворі моє серце жило
Лиш тобою одною на ціле село,
Огорнули розлукою нас небеса,
Залишилася в пам'яті руса коса.

Приспів:
Не губися, лебідко, в незнані світи, |
Не веди своє щастя в полон самоти. |
Ти на крилах весну принеси до села, |
Щоб між нами, як вперше, любов розцвіла! | (2)

Вже не руняться більше сади край межі,
Там пустеля, а в ній лиш мої міражі,
Обернулося все лебединим ключем,
Залишивши у серці наболений щем.
І ми знов, як колись, дві яскраві зорі,
Стежка місячним плесом у срібній порі,
В тій дорозі зустрілися наші світи,
Одне щастя на двох: в тебе - я, в мене - ти.

Приспів. (2)