Я пам'ятаю біль твоєї зради,
Та рана досі в серці ще жива,
Ти сиплеш сіль на неї не заради
Того, щоби вона в душі жила.
Зробила так, я знаю, ненавмисне,
Але від того біль мій не вщуха,
Несамовита сила в грудях тисне,
Аж сльози виступають на очах.

Приспів:
Не треба сліз, не плач, моя кохана, |
Від того що покинула мене. |
Нехай болить моя душевна рана, |
Я все одно кохатиму тебе. | (2)

Ти не жалкуй, що так тоді вчинила,
Як мало статись - сталося усе:
Переді мною двері зачинила,
А я не знаю - що зі мною є?
По справжньому, напевно, не любила,
Але любов на світі справжня є,
Немає часу плин над нею сили,
І доказ цьому - все життя моє.

Приспів.

Не треба сліз!

Не треба сліз, не плач, моя кохана,
Не треба сліз, не треба - я ж просив.
Нехай живе до скону в серці рана, |
За неї я давно тобі простив! | (2)