Цілющих пахощів нап'юся від роздолля,
Дзвінкими росами впаду я на луги,
Пісенним колосом зійду на щасну долю,
Щоб завесніли калинові береги.
Світанки ніжно заспівають тенорами
У солов'їнім хорі вічно молодим,
Щоби буденне стало кожному святами
Я у пісні тільки рідним, не чужим.

Приспів:
Я синівське підставлю плече
Батьківщині на щастя, на долю,
Хай сльоза Її гірка не пече
Від наруги закривджену волю.
Щоб не було бездомних сиріт,
В материнському лоні любові,
Як барвінок єднатиму цвіт,
Цвіт родини в родинному слові.

Від серця щедрого дарую хвилю злуки,
Щоб не насіялись у душу полини,
Щоб стоголосо пам'ять кликала з розлуки
І в отчий край завжди верталися сини!

Приспів. (2)

Як барвінок єднатиму цвіт,
Цвіт родини в родинному слові!