Дві дороги лягли між землею і небом.
По дорозі бажань я прибіг би до тебе, –
Та дорога потреб диктувала потреби
І відводила вбік...

Ті шалені шляхи сто разів перетнулись;
Я блукав навмання лабіринтами вулиць,
Та щоразу Земля – то не так повернулась,
То тікала з-під ніг...

Ну, то й що – я ж лечу! – це цілком інша справа;
Переліт до мети – то дитяча забава!..
Та свистіли вітри – і спокуса, і слава –
І відносили вбік...

Я у хмари пірнав – виринав десь над полем,
Де дорога бажань переорана болем,
А дорогу потреб розмива алкоголем –
Тільки й всього доріг...

Як до тебе дійшов? – не питай, сам не знаю;
Йшла дорога бажань по смертельному краю,
А дорога потреб все звертала до раю –
Але то був не рай...

І вогонь, і вода, і улесливі труби –
Все лишилося там, за два кроки від згуби.
Стали руки шорсткі – але серце не грубе;
Ну, то що ж – забирай!..