Йой, Іванку, війна! Баста вівці, Італія баста.
Хто б повірив торік, що отак перекрутиться світ?
Що багата Москва так збідніє, аж пуститься красти,
Грабувати сусідів - а був ніби ж добрий сусід.

Йой, Іванку, біда! Я стрижу твої вівці і плачу,
Чи ж сплету тобі светра до снігу - кобіто, не вий!
Я вже Бога дістала своїм: "Най я мужа побачу,
Най мине його куля, най верне додому живий."

Звінці шубу купила з кроля, мамі справила мешти,
Приїздили за м'ясом - я добре продала свиню.
Ще лишалися євро - сховала-м дві сотки, а решту
Волонтерам віднесла - най будуть тобі на броню.

Як я везла з Італії вам ті кевларові гельми -
Дві, сказали, не можна - а потім принесли ще п'ять.
Правда, митник вже дома пристав - була б вдарила шельму,
Але сам завстидався і хутко поставив печать.

У суботу Тарасику нашому буде два рочки,
Вже навчився казати, що тато на фронті, танкіст.
Я до ранку не сплю, шепчу знов до твоєї сорочки,
І снідання до горла не йде мені - добре, що піст.

Я, Іванку, не плачу - то так, алергія на вовну.
Маєм вже Інтернет - я в Фейсбуці така бойова!
Я кохаю тебе так як сам ти казав - безумовно,
Я діждуся тебе, тільки ти бережись там, Іван.
Я кохаю тебе так як сам ти казав - безумовно,
Я діждуся тебе, тільки ти бережись там, Іван.

Іванку, Іванку, не купуй рум'янку,
Не купуй рум'янку.
Най буду як буду, люблю, не забуду -
Лиш не згинь у танку.