Вступ: Am F#
Bm Em F# Bm

О, Bmяк же Вам зізнатись в некохEmанні,
F#Як загасити блиск таких очBmей?
НалBmежить моє сB7ерце іншій пEmанні -
Та щAось таки пече його, печDе...

   І, мB7оже, Ви на неї навіть схожEmа -
   Та бF#ути нею щGось Вам не дF#ає,
   І Bmот уже прозора огорEmожа
   Вас дF#ілить на "моє" і "не моBmє".

Програш: Em F# Bm

О, як благають очі промовисті,
Безмовно кличуть лагідні вуста, -
А серце б'ється в стіни прямовисні,
І німота у ньому, німота,

І хочеться коханням називати
Хоч що-небудь, хоч подих на щоці...
І вже йому гніздечко звити з вати,
І не пустити більш на манівці.

Програш.

Так хочеться спинитись хоч на чомусь -
Та скільки ж так летіти крізь життя!..
І все-таки летиш - бо гарячковість,
Сам бачиш, не доводить до пуття...

А Ваші очі ніжно-полум'яні! -
Де взяти сил, щоб той вогонь погас!..
Моє життя належить іншій панні...
Я вигадав її заради Вас.