Найкраща в світі ніч, котра пройщла без бою -
Нас зупинив наказ, а в тих скінчився сказ.
І я собі лежу, баную за тобою,
І дряпаю листа, і думаю про нас.

Марічко, тут курорт - от зранку буде кава,
А танк за ніч такий, хоч став туди шампан.
То зимно, то пече - така війна лукава,
Твій светри на мені, я в нім тепер як пан.

Побуду ще, Марі, мечем, а не оралом,
Спочину від овець - хоч є і тут вони.
Як верну, барана назвемо генералом -
Але то не про всіх, є мудрі пацани.

У преси свій заскок: там - орки, тут кіборги.
Там теж є не дурні, та не вони в ціні.
Прилавки вщент пусті і вщерть забиті морги -
А ви ж хотіли що, довірившись війні?

Хтось пісеньку співа, якісь маленькі феї
Цілують в очі всіх - і мертвих, і живих.
А ти цілуй мене, я привезу трофеї:
Філософа і мир, а більше з фронту - гріх.

А потім заживем не так, як досі жили,
В Італію без віз махнем, чи в Сенегал,
І в римський унітаз, що тяг із тебе жили,
Жбурнем один портрет - мольфарський ритуал.

Найкраща в світі ніч, котра пройщла без бою -
Нас зупинив наказ, а тим вже не до нас.
І я собі лежу, баную за тобою,
І слухаю війну, і слухаю Донбас.
І я собі лежу, баную за тобою,
І слухаю війну, і слухаю Донбас.