Вступ: Em Am B7 Em (2)

Дасть БGог, я проживу ще 300 лAmіт,
D   Як і усі, хто плистиме зі мнGою.
B7О, я ковчег змайструю так, як слCід,
Та чи ж то жAmарт - створити знову свAm6іт:
Де схибив БCог, як впB7оратися НEmою?

Програш: Em Am B7 Em

А ще ж потрібно, - Господи, прости -
Всього живого вибрати по парі,
Бо більше кораблю не понести.
Так, так, то правда. Що ж так мучить встид,
За тих, кого полишу Божій карі?

Програш.

Ніхто іще нічого не збагнув.
Регоче сич у вербинім волоссі.
Зозуля ще кує комусь весну.
А ліс найкращі шати одягнув,
Немов, почув, що то - остання осінь.

Програш.

Чи ж бракувало воєн та хвороб,
Чи ж не простіше б їм не дати плоду?
Було б забрати силу їм, було б...
Та Бог у гніві, Бог сказав: "Потоп!"
І кару склав на мене і на воду...

Програш.

Сміється сонце, річка жебонить,
Сиджу, тешу буршприт із яворини.
Така ясна і приязна блакить.
А серце то калата, то щемить
Від кожної найменшої хмарини.

Програш.

Ну от, уже й по всьому, змито гріх.
Пливе ковчег землею водяною.
Над палубою щебіт, гавкіт, сміх.
А я щось найдорожче не вберіг.
І чую, шепче Бог: "Я також, Ною"

Програш.


*
Am6 [x 0 2 2 1 2] або [x 0 4 5 5 5]

**
В оригіналі виконується з F#m (Capo II fret).