Живемо! Філософські пісні

Текст пісні

  • Текст пісні Борис
Від людства, ніде правди діти,
Волієш дертись на хребти.
Душа, розсіяна по світу,
Затято прагне самоти,
Бо втіхи більшої немає,
Ніж вільний затишок душі.
Лікую зір Карпатським краєм,
Слух – шерехом невтомних шин...

Гірським величним серпантином
Проліг незвіданий маршрут.
Що не віраж – німа картина.
Холоне там, німіє тут...
Краса бринить. Забило подих –
І розумієш: не жила.
Тремтиш, мов часточка природи,
Її краплиночка мала...

Аж ось одна столична краля
З сидіння заднього нявчить:
Водітєль, музичку нєльзя лі
Для настроєнія включіть?
Нудьгує світ, на звуки хворий.
Шофере, тільки не вмикай!
Той не почув. Він слухав гори,
І річку, що шука Дунай...

Оцінити цей розбір
Внески:
Борис
Борис
anonim