Погожий, світлий, ясний день
Піде, стомившись, на спочинок,
Розвіє сум своїх пісень
По чистих душах на обжинок...

На землю ляже темна ніч,
Здійнявши зоряну фіранку,
І тільки добра й щедра піч
Теплом поділиться до ранку...

Але і в ночі є межа –
Проснувшись, злякана совою,
Втече як покритка чужа,
Закривши двері за собою...

І щедра, сонячна любов
Сповиє землю в покаянні,
Щоб світлі душі гріти знов
В теплі, смиренні і коханні!..