Будьмо! І в часи,
Коли людина людині – ворог,
А життя – невизначеність,
Додана до тривоги.
Будьмо і в часи, коли навколо –
Цинізм і зрада, й спроби
Час від часу сперечатись –
Якісь незграбні...

Братику-їжаче,
Та не бійся ти: приголублю.
Спраглі бути людяними –
Зайві та недолугі.
Гілку яблуневу тягне плід
До землі щосили.
Друже мій, не ремствуй,
Що дістались такі часи нам.

Плачуть Запоріжжя,
І Черкащина, й Коломия:
Гинуть молоді та сивочолі
Щоперемир'я.
Меду на столи!
Підсолодити гірку зі слізьми.
Може, нагла смерть
Цього недолюдка скоро візьме.

І якщо не вмерла
Наша віра у силу Бога ще, –
Будьмо! І в часи,
Коли і бути, й не бути боляче...