Дзюрить, дзижчить, дзюрчить, дзирчить вода,
Мелодії грає на каміння флейті,
А в білих пін хвилястогривім рейді
Риб щічки розцвітають з глибу дна.

Над плесо вискочила з них одна,
Та, сонця колесом побита в леті,
Упала вниз, відтоді є в хвиль меті
Самітна та німа, хоч молода.

Поете! Чорний шлях твій, чорна скиба,
Не заспокоїть сірини багонце
Чужа ржа біржі, гниль коржава гриба.

І мрій снуєш срібнясте волоконце,
І вверх глядиш, мов навіжена риба,
Яка побачила хоч раз вже сонце.