Сполоханий спогад забився в куті,
Розверзлося небо.
Два океани, два озера ті –
І серце окремо.

Слова, що тремтіли – боявся злякати
Нечуване щастя –
Тримати в долонях, легенько стискати
Тоненькі зап’ястя

Я тільки маю один поріг
Тільки маю один лиш шанс
Все що сказане – не про нас
Лишаюся сам – цілувати сніг

Заплющую очі, відштовхую дах,
Лечу в порожнечу
Але так недовго, недбало – не так...
Спасіння у втечі

Ти свій запах даруєш чужим,
Вчиш їх сміятись...
Лиш у снах цілую твої
Тоненькі зап’ястя

Горіли останні за нами мости
Ми й гадки не мали
У мене лишилися самі хрести –
Що з нами сі стало?!