Стираю з тіла знак
Знімаю плісняву з очей
Я знаю, що не буде так
Я хочу, щоб не було вже

Я не стерпів чекання до кінця
У мені сірий скляний дощ
Розбита клята крига ця
Я прагну відігрітись

Хоч би мить дай мені
Хоч на мить відпусти
Чому я – поясни –
Не згорів навесні?

Твоїми зимними слізьми
Закутий нас змертвілий корч
Дарую – стриманість візьми
Мені вже непотрібна

Все завмерло навесні
Викарбуване чорними віями
Мої блискавки-думки рясні
Перетворились на сіре каміння