Мій подих рветься, б’ється гнів
Та не зірветься жодне з слів –
Ти увійдеш в обійми погляду
Без тебе тане кожна ніч
Ти сі змінила – в тому й річ –
Мені лишаючи лиш спогади

Ти можеш стати чужою
Ти можеш стати моєю
Ти можеш стати дуже чужою
Ти можеш стати...

І тільки
Ти і я
Моя
Ти смак мого забуття

Замерзли тіні рис твоїх
Завмер навіки ніжний сміх
Цілунок твій – ґенеза холоду
І пальці линуть до тепла,
Жевріючи тремтить зола,
Що мить тому горіла полум’ям

Ховатимусь, тікатиму,
Не пам’ятаючи облич
У сонці зникатиму
За спиною лишивши ніч
Я тільки хотів... лишитись у тебе
Я тільки хотів... до неба
Я тільки хотів... на все життя...
І тільки...