Приспів:
Із заплющеними очима стою на краю прірви,
Вітер штовхає, виринаючи з-за спини.
Цілунки природи вдихну на повні груди,
Цей світ для мене, тільки я відсутній.
У ньому, у його очах, природі, діях,
Себе шукатиму у примарних мріях.
Не знайду – створю, почну спочатку,
У реальність перетворю свою казку.

Серце в грудях б’ється, проклинає свої сили,
Чому стільки міг я, а тепер загинув?
Світ стоїть, крутяться лиш його осі,
Пробачив уже всіх я, але пам’ятаю все ще й досі.
Руль, дорога і слизькі колеса...
Марно мчати, все одно блукати буду десь там.
Спокійна музика та дикі ритми долі
Мене ведуть і супроводжують в дорозі.
Я сам, один завжди був й залишуся самотнім,
Зате ніколи не буду всередині порожнім.
Мій подих теплий, холодна зброя у кишені,
Божевільний погляд і одне питання "Де ти?"
Прокинусь вранці, можливо закохаюсь,
Потім посваримось, розійдемось і я тобі признаюсь.
Забудем все або одружимось нечайно,
Але, що буде не смій порівнювати з вчорашнім...

Приспів

Дратує все, цей світ і його фанати – діти,
Куди діватись, якщо нема куди себе подіти?
Дівчину залишу поки ще не набридла,
Такі прості усі, банальна кров у жилах.
"Шановний президенте, я хочу вас убити,
За ваш рахунок усі бездомні змогли б нормально жити."
Кілерська рушниця націлена в парламент,
На правду цензура, обгородились парканом.
Паркан високий із колючого ще й дроту,
Під напругою, напевне, тому сховати зброю,
Мабуть, нам треба або забути спеціально
І навчитись жити з тобою соціально.
Дурні дівчатка а ля гламурні сучки,
Гопота жіноча, якщо сказати влучно,
Думають, що гарні і для них я зайвий,
Дрочити на вас не буду, навіть, коли я п’яний!

Приспів (2)