Пусто в світі, ніде нема нікого,
Щоб впасти разом, а чи піднятись вгору.
І голодним лише блукати темним містом,
Щоб спокій знайти або чиєсь презирство.
На стінах брудних із стародавніх ще часів
Побачити той подих, якого так хотів
Тоді, коли малим ще був, про щось ще мріяв,
Але заснув той розум, а я нічого і не вдіяв.
Та байдуже, програє потім ворог все одно,
А зараз починаю з того, що лайном
Називають інші та для мене мрії,
Але ніхто з тих мас чомусь не розуміє...
Пропало все і я вже на колінах,
Хоча казав, хоча й не підкорився.
Та розпач все це, важкість шляху, може гріх
І нема тієї, яка би кращою була за всіх.

Приспів:
Я благаю, благаю вас не треба!
Віддайте зброю дану мені з неба!
І свідомість заблукану в пустелі,
Павутинням яка малюється на стелі... (весь куплет – 2)

Та шанси є, але чому спіткнувся?
Хто кинув щось, чому проснувся,
Чому лежу, чи варто взагалі вставати,
Якщо лежиш, готовий помирати?
Навколо люди, це місто, ніхто не допоможе,
Бо це життя перетворилось в жахливі перегони.
І зрозуміти неможливо, немає того слова,
Яке пов’язує усе, яке... Та не моя дорога
Й живу серед руїн і править тут багатство,
І міняти щось нема бажання, немає часу...
Напевно всі тут ситі, напевне, всі байдужі,
І так лежу я встати боячись і боячись заснути.
Та темрява ота на зло чомусь світліє,
І серце, яке болить, болем зараз гріє.
Створив я силу, від сили, мабуть, впав,
Малий ще досвід, поранена мета...

Приспів