Приспів:
Вони говорять, що сьогодні у нас свято,
Та забули розказати усю нам правду.
Забули про жертви, заради чого все було,
На злочинах і геноцидах будуючи культуру. (весь куплет – 2)

Багато років назад Сталін з Гітлером ділили світ,
Кращі друзі напихали один одному живіт.
Не нажирались диктатори кляті з окупованих країн,
Один ненормальний нацист, інший хворий комуніст.
Вони воювали за тебе, за право репресувати народ,
За право грабувати, убивати, ґвалтувати жінок.
А ти кричиш: " Дєди ваєвалі! ", захлинаючись слиною,
Не знаючи, що їх насильно гнали, не давши навіть зброю.
Про пакт Молотова – Ріббентропа, напевне, ти не чув,
Про накази Жукова без зброї гнати на війну.
Напевне й про розстріли своїх під виглядом УПА не знаєш
І про спільні радянських військ з нацистами паради.
"Холодного Яру" не читав, Крути, Катинь – невідоме,
Для тебе, мабуть, і вигадка два Голодомори.
Ти віриш брехні кремлівських телеканалів,
Не знаючи, що після війни розстріляли всіх інвалідів-ветеранів.

Приспів

Я поважаю ветеранів, розумію яку вони віддали ціну,
За ту гру, через яку Сталін з Гітлером почали війну.
Я склоняю голову перед загиблими, знаючи правду,
Але для мене це день пам’яті жертв, а не свято.
Після дев’ятого травня в Україні не закінчилась війна –
Потрібно було вибиратись зі сталінського ярма.
І тепер вони купують звання і вішають якісь стрічки,
І заборонені у всьому світі червоні прапори.
Вони кричать про фашизм, він живе в їхніх серцях,
Бо однакова політика в Третьому рейсі й СССР велась.
Вони не хотіли України, зневажали ветеранів
І тепер поклоняються цим вбивцям-тиранам.
Вони не знають про УПА, вони вірять в казки.
УПА були героями, а вони марять про фашизм.
Від рук СССР більше українців повмирало,
Ніж Гітлер убив. Яке тут може бути свято?

Приспів