Спочатку було Слово,
І слово було – сила!
І сила була – в Слові,
І Слово було – Бог!
Тоді щоразу знову
У нетрях клекотіло,
І з перших крапель крові
Народжувався смог...

Усе, що вирувало
До сходу сонця – щезло,
Коли і це набридне –
Збудуємо Едем!
Як сили стало – мало,
Творець торкнувся пензля –
І з перших крапель світла
Народжувався день...

І викресаним скелям,
І передгір'ям – бути!
"Усе, що є – дали ми!
Чому мовчить земля?!?"
Так подихом пекельним,
За образом і суттю
Із перших крапель глини
Народжувався я...

В собі носили що ви?
Всотали і відчули
Знесилені прокльони
Чи подих теплих сліз?
Спочатку було Слово,
І ми його почули.
І все життя до скону
Тепер шукаєм зміст...