Тут дерева – сторічні дуби,
І будинки – з картини Пікассо,
Я за те ці місця полюбив,
Що у них не сучасні прикраси.

Що подерті корони дахів,
Тут століття тримались незмінно,
Серед цих посивілих снігів
Я знайшов тебе раз і загинув...

Вщухли оплески після промов
І незіграна пісня в мінорі...
Певно, так і знаходять любов –
Перехрестя двох доль і історій.

Ми на ньому залишили слід,
І відкрилась оголена правда.
Ти вчорашній дала мені світ...
Чим віддячу? Подивимось завтра...