Відцвітають бузки біля каменів міста,
І мажорні дощі відкотились по склу,
А кохання моє, що здавалось вогнистим,
Залишило лиш трохи теплу золу...
Я тебе не журю, не вигукую: "Що ти?" -
Бо історія ця без початку й кінця.
Просто час для вогню був занадто короткий,
Щоб зігріть, оживить захололі серця.

Приспів:
Відцвітають бузки, відцвітають бузки,
Відцвітає любов, що вогнисто горіла...
Що зробили не так, що у різні боки
Ми з тобою чомусь полетіли у сни?..
Полетіли у сни...

Відцвітають бузки у пахучому димі,
У вечірнім вогні заховалася ти.
Почуття весняні, почуття невловимі,
Але як же їх нам зберегти?..
Це кохання порив чи банальна пригода? -
Не шукаю твоєї й своєї вини...
Відцвітають бузки... І, признаюся, шкода,
Що так швидко в житті відцвітають вони...

Приспів.