Княгині, графині і просто
Жінки мого роду
Носили ім'я, де озвався
Глас божий дзвінкий.
Сприймаю, як ласку,
Сприймаю, немов нагороду
На ім'я це Анна
Вдягати словесні вінки.

Приспів:
Анна, як дзвін неба,
Анна, озвалося слово луною,
І наче узором парчевим,
Навколо усе застеля.
Анна, душі пані,
Анна, відлунить живою струною
І в імені цьому для мене
Неначе світліє земля.

У слові прадавньому
Чується музика славна
І звуків соборних святкове
Коштовне вбрання.
Жіночість і зваба
Зійшлися у імені Анна,
І велич князівська
До неї підводить коня.

Приспів.