Вам знов ностальгії? Ну що ж...
Серед прілого лісу
Тіні охлялих думок сновигають у тиші...
Думати тісно... Сміятися, згадувать тісно...
Вітер колиску душі над проваллям колише...
Тихо й сонливо...

У світі віршована повінь.
П'яна мораль гріє губи у чашечці кави.
Двоє закоханих слухають вицвілу сповідь
Хворого місяця з ніжно-блідими руками.
Тихо й сонливо...

Бредуть мовчазні покоління
В пошуках істини, хліба й господньої кари..
Скривджений час зупинився зібрати каміння,
А замість дзвонів лиш дзенькіт порожньої тари.
Тихо й сонливо...

Шматує останні новини
Осатаніле від тиші й сонливості кодло.
Я тут сторонній. Я вішаю очі на спину.
Вечір. Розпуття. Слова...
І клубок біля горла...