А десь, на споді пам'яті,
У будинку з вікнами в літо
Скальпелем першопочатку
Розрізалась пуповина,
Простирадла болем пом'яті,
Мамина спроба радіти,
Моя спроба кричати,
Батькова - мати сина.

...А надворі зорі, як сніг у грудні,
І, як молитва, батькова порада:
Будь людяним, синку, і вийдеш в люди!

(Неправда/Правда).

А далі підгузки випрані,
(Немовлятам завжди сниться море)
І світ виростав на всі боки
Від дотику очей-пальців.
Здатність пам'яті - стирати вибране -
Іноді й там, де було добре -
Ранок... Батьки... Мої перші кроки,
На стінах тіні старих акацій...
А світ, як циганське весілля -
У бубони гупав густо,
Перевчав "либу" на "рибу"
Витирав ніс у рукав,
На небі повня висіла,
Немов підгнила капуста,
І півень горлав до хрипу,
Що жити вже час настав...

...А по зарубках зір, де трава по груди,
Повз вовчі лігва і левині прайди
Потаємною стежкою виходять в люди.

(Неправда/Правда).